У чому полягає правдива любов? Як її відрізнити від того, що є неправдою та фальшем? Усе так помішане, що ми не знаємо як нам чинити правильно. Нас турбується питання що таке щастя і чому воно полягає. Якщо ми говоримо про любов, то у чому власне вона виражається.
Апостол Павло ставить дуже просту планку, коли надає прикмети любові. Довготерпелива. Лагідна. Не заздрить. Не чваниться. Не надимається. Не бешкетує. Не шукає свого. Не поривається до гніву. Не задумує зла. Радіє правдою. Не тішиться кривдою. Все зносить. В усе вірить. Усього надіється. Все перетерпить.
Якщо не розбирати останні надто теологічні терміни, які зовсім не можливо використати в житті, але лише звернутися до легких, то ми усе нічого не можемо вдіяти.
Як можна усього надіятися? Ось я полюбив дівчину, а вона мене не любить, то що мені все життя чекати на неї? Якщо все так погано, то як це все перетерпіти? В мене не вистачає сили для того, щоб все знести. Як можна в усе вірити? Що це взагалі за така порада?
Якщо ми скажемо, що Апостол Павло говорить про Божу чесноту, що це є дар від Бога, то тоді звичайно все стає зрозумілим. Ми не можемо цього виконати і нам залишається лише молитися і просити цього дару в Нього. Коли ми це розуміємо, в нашу душу сходить спокій. Ми вже не відчуваємо тягот життя. Ми бачимо себе в правді: малими, простими, немічними.
Але питання стоїть набагато складніше. Що нам робити? Невже лише молитися? Нічого більше? А я ось стільки років молюся, а нічого не відбувається.
Існує багато різних книг, які намагаються пояснити чому Бог не чує наші молитви. У будь-якому разі питання стоїть набагато складніше. Що робити якщо Бог не чує наших молитов? Змиритися і просити далі чи щось змінити.
Якщо ми виходимо з того, що любов це лише Божий дар, то тоді звичайно нам нічого, окрім молитов не залишається. Але якщо Бог закликає нас до співпраці, то нам не лише треба молитися. Людина покликана до дії, навіть якщо ця дія — молитва.
Ми не можемо лише чогось очікувати, сподіватися. Ми маємо щось робити.
Так що робити для того, щоб Бог прийшов до нас? Що робити для того, щоб полюбити?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Из переписки со старейшиной из Церкви Бога (7 Дня) 2007 - Сергей Дегтярь Это произведение родилось тогда, когда меня побуждал один верующий старейшина присоединиться к его церковной организации. Меня побуждали принять крещение, правильное, с точки зрения позиции этой церкви. Я боялся. Внутренние конфликты не давали мне покоя из-за того, что я не хотел себя слепо следовать жёстким требованиям руководства церкви. Я и согласен и не согласен был с позициями руководителя. Человек этот очень фанатичный в своих воззрениях. Он затотализован в своих догматах и эта тотальность касалась моей души. Я хотел быть свободным в своих воззрениях и выводах, но, религиозный фанатизм не терпит никаких оговорок. Поэтому я сомневался в избрании своего путника и не хотел с ним идти в его фанатизме и догматичной "сухости". Я был бы несчастен, если бы выбрал этот путь. Я был бы подобен его (своего бывшего друга) закостенелости. Я не хочу более с ним идти. Я покинул эту церковь и вообще ушёл из христианства.
