Как дела, Северная страна?
Ад пришел в движение для твоего царя
Зев открыла преисподняя поглотить тебя
В Книге Божье пишутся твои дела
Думаешь от Бога награда ждет тебя?
За убитых молодых парней
За сирот детей, за плачь матерей
На твоих руках кровь выше локтей
Наполняется чаша в руке Божьей
Слезами залитых горем людей
Эта чаша приготовлена для тебя
Да, для тебя, кровожадного царя
Участь твоя решена
Выпьешь ее до самого дна
На тебя никто не нападал
Ты – первый войны начинал
Силой всех к себе присоединял
В горах тысячи своих молодых душ положил
Назад пленку прокрути, посмотри
Как твоим солдатам головы отрезали
Сколько гробов по всей стране распихали
Сколько семей осиротилось
Сколько детей должно было родится,-не родилось
Вроде бы замялось все, забылось
А нет, опять возвратилось
В какой раз, ты царем стаешь?
И каждый раз войну начинаешь?
Царь- вампир, пока крови не напьется
Места себе не найдет, не успокоится
К покаянию зову тебя, царя
Хотя это выше моего ума
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 5230 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Предпраздничное - Nadia Kasyanov Левит. 23 Глава, 1,2
И сказал Господь Моисею,
говоря:Обьяви сынам Израилевым
и скажи им о праздниках
Господних,в которые должно
созывать священные собрания.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
